“Втрачений” сонет Вільяма Шекспіра нарешті знайшли вчені

Майже невідомий сонет у п’єсі або сценарії п’єси Бена Джонсона 1603 року може бути “загубленим” твором Вільяма Шекспіра, пише Успіх in UA.

Його вважають другим за значенням після самого національного героя англійським драматургом часів правління Якова I., повідомляє focus.ua.

Дослідники вважають, що таємничий сонет у роботах англійського драматурга Бена Джонсона насправді належить одному з найвідоміших та найвидатніших поетів усіх часів — Вільяму Шекспіру. Дослідники виявили “переконливі” стилістичні докази про сонет під назвою “До гідного автора” (To the Deserving Author), який підписаний таємничим псевдонімом Cygnus (з лат. “лебідь”).

Доктор Кріс Лаутаріс, професор факультету вивчення Шекспіра та ранньомодерної драматургії в Шекспірівському інституті Бірмінгемського університету, ділиться: “Саме так Джонсон назвав його у своєму довгому вірші на честь драматурга в першій збірці, який оплакує “політ” Шекспіра як лебедя, чия жива присутність ніколи більше не прикрасить сцени Англії”.

Сонет є частиною п’єси Джонсона “Падіння Сеяна” — трагічного твору, дія якої відбувається в Стародавньому Римі. В ній же і грав Шекспір.

Лаутаріс каже, що хоча обидва сонети віддають данину поваги Джонсону, вони “дуже різні”. Наприклад, Голланд звертається до Джонсона на формальне “ти”, тоді як Сігнус використовує неформальне “ти”, форму, якій Шекспір надавав перевагу у своїх сонетах.

Він сказав: “Це спокусливо. Тут так багато паралелей зі стилем Шекспіра, що навіть найзапекліший скептик повинен зупинитися і замислитися”.

Заінтригований теорією, він звернувся до Мартіна Віггінса, провідного експерта з драматургії епохи Відродження, і сказав йому: “У мене є здогадка, що це написав Шекспір, але я не можу знайти нікого, хто б сказав, що це був Шекспір. Чи знаєте ви когось, хто б це сказав? Він відповів: “Так, я””.

У 2023 році виповнюється 400 років з дня виходу першого збірника з 36 п’єс Шекспіра, опублікованого в 1623 році, через сім років після його смерті.

Дослідник представить знайдені докази у своїй майбутній книзі під назвою “Шекспірівська книга: Переплетені життя за першим виданням” *Shakespeare’s Book: The Intertwined Lives Behind the First Folio), яка вийде у видавництві HarperCollins 30 березня.

Професор стверджує, що сонет “Cygnus” має театральну природу і мав би більше сенсу, якби його написав драматург: “Голланд не був драматургом. Він був поетом і перекладачем. Сонет вихваляє Джонсона і його написання цієї п’єси. Це трагедія для трагіків, чиї таланти, мізерні в порівнянні, були підірвані величчю Джонсона, зробивши його п’єси подвійну трагедію”.

Раніше дослідники вважали, що цей сонет також написав Голланд, оскільки його власна праця “Pancharis”, видана в 1603 році, містила вірш Джонсона, в якому він згадується як лебідь.

Але Лаутаріс сказав, що ці два сонети, схоже, написані двома різними людьми, і сонет “Cygnus” містить риси, що більше нагадують стиль Шекспіра: “Чим більше читаєш цей загадковий вірш, тим більше “шекспірівським” він здається”.

І сам сонет:

To the Deserving Author

When I respect thy argument, I see

An image of those times: but when I view

The wit, the workmanship, so rich, so true,

The times themselves do seem retrieved to me.

And as Sejanus, in thy tragedy,

Falleth from Caesar’s grace; even so the crew

Of common playwrights, whom opinion blew

Big with false greatness, are disgraced by thee.

Thus, in one Tragedy, thou makest twain:

And, since fair works of Justice fit the part

Of tragic writers, Muses do ordain

That all Tragedians, Masters of their Art,

Who shall hereafter follow on this tract,

In writing well, thy tragedy shall act.

Інформує uspih.in.ua