В Українському центрі безпеки та співпраці озвучили несподівані факти : Кремль хоче зірвати мобілізацію в Україні

Країна-агресор Росія пропонує "смачні" контракти воякам своєї армії та одночасно намагається зірвати мобілізацію в Україні. Найбільшу небезпеку становлять дії агресора в інформаційному полі. Ворог намагається переконати українців у тому, що перебування в Силах оборони пов’язано з безліччю проблем та ризиків, починаючи з поганого командира і закінчуючи високою імовірністю потрапити у полон чи загинути. Унаслідок цього складається негативне уявлення про українську армію як таку. Ситуацію погіршує ще й те, що негативні приклади "тиражуються" медіа, тоді як позитивні лишаються поза кадром.

Водночас готовність українців захищати свою Батьківщину й досі залишається на високому рівні. Останні дослідження показали цікавий феномен: більша частина військовозобов’язаних не прагне ухилитися від служби, а просто чекає на свою "чергу" приєднатися до лав захисників України. Аби підвищити мотивацію військовозобов’язаних, слід активно працювати в інформаційному полі. Також вкрай важливо, аби держава разом із місцевими органами влади створювали більш привабливі умови для захисників та їхніх родин. І, нарешті, ще одна велика й поки що не до кінця вивчена тема – українські жінки в армії. Це насправді колосальний ресурс.

Про це в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA розповіла співзасновниця Українського центру безпеки та співпраці, координаторка платформи з підтримки залучення цивільних до Сил безпеки та оборони України Олеся Горяйнова.

– Як ви можете оцінити сьогоднішній стан готовності українців долучитися до Сил оборони порівняно зі станом до початку повномасштабного вторгнення? Чи можна говорити про лавиноподібне зменшення цього показника?

– За даними організації Gallup International, станом на кінець 2023 року 62% українців заявили, що готові воювати за свою країну. Це великий показник, найбільший серед країн Європи. Найменш готові воювати громадяни країн Західної Європи. Ми чуємо про це і від наших друзів з Північної Америки, і з Європи – вони розуміють, якщо війна почнеться проти їхньої країни, то їм буде дуже складно мобілізувати населення, так як це вдалося нам, українцям.

Водночас ми розуміємо, що широкомасштабна війна триває майже три роки, і багато факторів грає проти цього показника. Один із них – втома, другий – інформаційний вплив Росії, який є суттєвим. Росіяни поставили собі головним завданням в інформаційній сфері зірвати нам мобілізацію. На відміну від Росії, яка може запропонувати гарний "смачний" контракт на кілька мільйонів рублів, яких чоловік із глибинки ніколи не бачив. А у нас це інакше. Ця війна праведна, і люди йдуть захищати свою країну.

Складно конкурувати з такою кількістю ресурсів, які Росія вкладає у дезінформаційні кампанії. На жаль, це впливає значною мірою.

Негативні випадки, які трапляються в армії, тиражуються у медіа, в соціальних мережах і розходяться. Це абсолютно нормальний процес. Люди більш сприйнятливі до негативної інформації, тому що вони відчувають, що це щось важливе для збереження власного життя. На жаль, цим активно користуються і ті, хто хоче зловити хайп, і Росія. Так складається враження, що у війську все погано, що ти обов’язково помреш, скалічишся або тебе обов’язково візьмуть у полон. Це підсилюється загальним негативним інформаційним фоном, настроями "все пропало".

Ми не можемо сказати, що люди не хочуть йти служити й що це абсолютно масове явище. Це не так. Для нас відкриттям стало те, що люди багато в чому нібито чекають на свою чергу. Мовляв, моя черга прийшла – я пішов служити.

– Ви сказали про потужний інформаційний вплив Росії на зрив мобілізації в Україні. Але такий вплив мав би бути мінімізований завдяки закриттю доступу до російських ЗМІ та соцмереж, чи не так? Завдяки чому цей вплив залишається потужним? По яких інформаційних каналах сьогодні працює ворог?

– Насправді росіяни працюють всюди. Це те, з чим ми стикаємося, коли комунікуємо з нашими західними партнерами про те, як боротися з російською дезінформацією, коли в цих країнах закрили RT та Sputnik. Але це зовсім не працює. Росіяни вміють дуже швидко адаптуватись. Щойно з’явився штучний інтелект, вони перші у світі змогли прикрутити його до ботоферм. Причому такі структури працювали в них дуже масово і дуже успішно десятки років. Цією роботою суто в коментарях, суто в соцмережах вони змогли вплинути на багато соціальних процесів.

З бюджетами, які в Росії виділяють на ці інформаційні кампанії – а це мільярди на рік, – вони можуть собі це дозволити і вони це роблять. Зокрема, у 2025 році витрати Росії на пропагандистські медіа зростуть на 13% (це понад 1,4 млрд доларів).

Щодо України. Коли закрили російські соцмережі, медведчуківські канали, тоді ми побачили ефект, який тривав певний період часу. Але в нас є соцмережі, у яких сидять ті люди, у нас є дуже популярний Telegram, ТікТок, Facebook. Є способи поширення інформації, яка згодом виявляється дезінформацією. У них нічого не змінилося, вони просто перегрупувалися, так само працюють у соцмережах і тиражують те, що їм необхідно. Головна мета – максимальне підвищення деморалізації й страху серед людей.

– Ви згадали про дійсно велике матеріальне забезпечення окупаційного війська. У нас, на жаль, воно не настільки велике. На вашу думку, наскільки чинник матеріального забезпечення є важливим? Які ще чинники відіграють велику роль?

– Тут важливо розуміти кардинальну відмінність між українською війною і російською війною і між мотивацією. Росіяни вивчили уроки Афганістану, куди вони відправляли строковиків, й отримали суспільне невдоволення. Ідеологічного виправдання війни, яка не є їхньою, яка є загарбницькою, недостатньо для того, аби людина просто йшла і вмирала і щоб це не збурювало суспільство. Тому вони знайшли рішення у матеріальному вимірі. Щоб чоловіка мотивували з усіх боків. Щоб його мотивувала жінка. Ми бачили багато відео, у яких жінки розповідають: "Відправила свого на "СВО", він там загинув, отримала грошики й живу з іншим коханим". Ми бачили матерів, які дуже раділи, коли відправляли синів на "СВО" і потім отримували "Ладу-Калину". Тобто це зовсім інший світ і зовсім інша мотивація. Фактично це відкупне.

Щодо України, то очевидно, що військова служба – це така сама робота. Ти мусиш за неї отримувати гроші. Фінансова мотивація враховує ще й те, що в багатьох випадках людина не може перебувати зі своєю родиною постійно. Отже, це відіграє певну соціальну роль, адже заробіток грошей має бути в будь-якому разі. Але фінансова мотивація не ключова.

Проте у цьому питанні ми не можемо орієнтуватися на те, що говорить військовослужбовець або людина, яка ним скоро стане, через те, що в Україні ми розуміємо сенс цієї війни інакше. Люди йдуть служити з ідеологічних причин, щоб захистити свій дім, свою родину, щоб уникнути окупації якоїсь території та усієї України. Тому український військовий має бути найбільш забезпечений, і не лише з боку держави, а і з боку свого муніципалітету.

Він і його родина мають розуміти, що про них подбають, що у них будуть пільги на більшість речей, які їм необхідні для життя, що дитина в школі буде безплатно нагодована, що вони, наприклад, отримають вигідний кредит на квартиру, який зможуть без проблем виплатити й отримати своє житло, що вони зможуть купити собі машину і на це також отримати якусь пільгу. Тобто це має бути кооперація держави з місцевим муніципалітетом. Це потрібно виводити на ще вищий рівень, бо військовий – це людина, без якої нічого б тут не було, не було б жодного мирного міста. Кожна родина військового має розуміти, що це оцінено, вона має почуватися в безпеці.

– Жінки в армії. За вашими оцінками, наскільки великим є цей ресурс? Чи можна через більше залучення жінок до війська закрити певні кадрові питання?

– Абсолютно так. Не те щоб жінки не відчували свого обов’язку захищати державу. Питання у тому, що їх стримують певні соціальні фактори, наприклад, діти вдома.

Жінки – це величезний невивчений людський ресурс, який можна було б залучити, тому що вони, так само як і чоловіки, відчувають, що це їхнє. Ми бачили неймовірну історію про Наталю Грабарчук, яка збила ворожу ракету. Ще перед початком повномасштабного вторгнення, 2021 року, жінка добровільно долучилася до оборони держави. І її мотивація дуже показова. На нагородженні вона сказала: "За нами стоять наші діти, наші оселі, ми мусимо їх захищати".

Жінкам треба описувати кращі умови, до яких вони можуть долучитися. Це те, на що спрямований наш проєкт, це те, що ми зараз робимо щодо рекрутингу – максимальне висвітлення інформації стосовно того, які умови, де, які є вакансії, де можна знайти своє місце. Наприклад, для жінок із дітьми є штабні посади у військових частинах у кожному місті. Можна піти на військову службу, підписати контракт і працювати так само, як на звичайній роботі – вранці на роботу, ввечері з роботи, до дітей, плюс вихідні.

Тобто можливості є, посади є. Я знаю багатьох військовослужбовиць і на бойових посадах, і на небойових і навіть не хочу промовляти фразу "нічим не гірші". Наші жінки організовані й підготовлені. Ми точно розуміємо, що вони можуть зробити.

Інформує  war.obozrevatel.com

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати